Лексико-граматичні засоби вираження ввічливості у творах іспаномовних авторів ХХ століття

Abstract

Лексико-граматичнасистема літературноїмови –найбільш динамічною в сучасній іспанській мові. Відомо, що в літературі найрізноманітніше та найсильніше виявляються процеси, які характеризують саме життя мовного організму ; в літературі найбільш зосереджені комунікативність, пізнавальність, естетичність та однією з основних її функцій є новизна, адже література не стоїть на місці, а постійно розвивається й водночас має багатовіку історію за плечима. Література –мистецтво слова, яке відрізняється від інших мистецтв своїм матеріалом.Їївплив на громадську свідомість достатньо великий. Здатність швидко охоплювати найширші аудиторії дає їйзмогу формувати суспільну думку, визначити духовні цінності. Ось чому мова літератури, а зокрема ввічливості та її функціонування у літературі, є важливою й актуальною проблемою сучасних лінгвістичних досліджень.У ході нашого дослідження ми дійшли висновку, що ввічливість виступає як індекс адекватності мовної та соціальної поведінки, а з прагмалінгвістичної точки зору сприяє успіху або невдачі комунікативної взаємодії. У рамках лінгвістики вивчення ввічливості належить до прагматики, оскільки це мовні стратегії. Але все таки велику роль в ввічливості займає лексико-граматичний аспект, який і був головною метою нашого дослідження, в порівнянні з іншими науками. Ввічливість –це універсальна концепція, яка, однак, може проявлятися дуже різними способами, як вербальною, так і невербальною. Також може бути як позитивною, так і негативною. Всі механізми ввічливості є культурно обумовленими. Ввiчливaрoзмoвaє ефективним зaсoбoм успiшнoї кoмунiкaцiї.Також ми дослідили ввічливість як комунікативну стратегію, розглянули її теоретичні основи, а пізніше зосередилися на вербальних ресурсах для її вираження. Таким чином, в нашій роботі ми дослідили іспанську літературу ХХ століття на наявність в ній ввічливості, пояснили яким чином поєднанні між собою і чому варто досліджувати їхній взаємозв’язок.