Структурно-семантична типологія синтаксичних термінів української мови

Abstract

Об’єктом дослідження слугували роботи українські синтаксичні терміни (300 одиниць), вибрані методом суцільної вибірки наукових праць та навчальних видань із синтаксису сучасної української літературної мови. Предмет дослідження – структурні та семантичні особливості синтаксичних термінів та їхні системні відношення. Мета дослідження – схарактеризувати основні ознаки синтаксичних термінів та створити їх структурно-семантичну типологію. Завдання дослідження: 1. Охарактеризувати термін як мовну одиницю; 2. Визначити структуру та способи синтаксичних термінів; 3. Розглянути поняття терміносистеми та визначити принципи її побудови та функціонування; 4. З’ясувати проблеми утворення синтаксичних термінів в українській мові; 5. Визначити основні структурні типи українських синтаксичних термінів; 6. Схарактеризувати однокомпонентні синтаксичні терміни; 7. Визначити найпоширеніші моделі творення дво- та багатокомпонентних синтаксичних термінів; 8. Розробити тематичну типологію синтаксичних термінів; 9. Здійснити аналіз синонімічних відношень в українській синтаксичній термінологічній системі; 10. Простежити антонімічні відношення в терміносистемі синтаксису; 11. Проаналізувати родо-видові зв’язки та охарактеризувати особливості гіперо-гіпонімічних відношень в досліджуваній терміносистемі. Методи дослідження. Комплексний характер дослідження зумовив необхідність використання ряду методів загальнонаукового та конкретно-наукового характеру. Зокрема, використовувалися загальнонаукові методи аналізу та синтезу (для опрацювання теоретичних джерел з досліджуваної проблеми); загальнонауковий метод класифікації, на основі якого виокремлено українські синтаксичні терміни та здійснено їх подальшу стратифікацію, релевантну дослідницьким завданням