Ідея інтертекстуальності в філософії культури

Abstract

Дисертація присвячена культур-філософському аналізу ідеї інтертекстуальності як феномену взаємодії тексту з семіотичним культурним середовищем. Дослідження охоплює коло питань, пов‟язаних з новим, некласичним розумінням тексту: текст (в широкому сенсі) не лише відображає реальність, а й сам є реальністю культури і, відповідно, –реальністю цілого світу. Проводиться теоретико-філософський аналіз постструктуралістського текстоцентризму, провідних текстологічних теорій сучасності, комунікативної природи тексту; досліджуються механізми та типиінтертекстуальних зв‟язків культури та функції інтертекстового аналізу. Аналізується семіотика інтертекстуальності шляхом порівняння феномена діалогізму як семіотики, орієнтованої на процес та феномена інтертекстуальності як семіотики, орієнтованої на код. Акцентується увага на двох моментах у визначенні інтертекстуальності: по-перше, жоден новий текст не може вважати себе автономним через обов‟язкову присутність в ньому інших текстів, і, по-друге, тексти функціонують лише на дискурсивній ниві культури. Отже, формулювання сучасної цілісної концепції культури не можливе сьогодні без детального дослідження ідеї інтертекстуальності