Семіотико-наративні механізми творення текстових можливих світів у французькому художньому наративі XX –поч. XXI ст.

Abstract

Звернення до проблематики текстових можливих світівіз позицій семіотики пояснюємо неймовірним потенціалом знака і власне знакових механізмів у процесі семіотизації різних типів оповідної реальності та її кодування у різних за своїми образно-фігуративними характеристиками типах наративу. У розглядуваній статті представлено основні тенденції у використанні семіотико-наративних текстотвірних практик французьким письменником XX –поч. XXI ст.Ж.-М.Г.Ле Клезіо у процесі трансформації онтології дійсного світу в можливий. Окреслено і схарактеризованообразно-стилістичну фігуративність французького художнього наративу XX –поч.XXI ст. у плані семіозису наративних стратегій, прийомів, технік і тактик художнього текстотворення. Пропонована розвідка присвячена розкриттю семіотико-наративних засобів творення можливих світів уфранцузькому художньому наративі XX –поч.XXI ст. З метою визначення специфіки маркування та текстуалізації мислимих станів персонажного буття у романі Ж.-М.Г.Ле Клезіо «La Quarantaine» основну увагу зосереджено на з'ясуванні ролі оповідачевих і персонажних переміщень реальними географічними локусами у конструюванні можливихсвітів-ініціацій інтрагомодієгетичного оповідача. Виявлено, що у леклезівському художньому наративі світопороджувальними маркерами є географічні переміщення персонажів у просторі й часі, яким властива «міжсвітова ідентичність». Визначено, що за принципом мінімального відхилення мислимі стани персонажного буття, вербалізовані в оповіді, стосуються природних локусів, референтами яких постають назви реальних міст, островів, країн і материків. Аналіз семіотико-наративних механізмів творення можливих світів у романі засвідчив циклізований характер оповіді, зважаючи на те, що ініціальні та фінальні сцени мають місце в одному темпоральному проміжку і єдиному спільному просторовому локусі. Показовою виявилась геометрична форма кола, що імплікує кільцевий характер переміщень і подорожей головних актантів оповіді, що вербалізовано шляхом використання майбутнього часу Futur Simpleта номінативних одиниць, які текстуалізують сему ймовірної / прогнозованої повторюваності подій та/чи дій у персонажному бутті.