Abstract:
Стаття присвячена аналізу генезису і наслідків основного умови і принципу антропогенезу - відмови людей від ауто- і гетеродеструктивної поведінки, пов`язаної з жертвопринесенням. Залучаючи різноманітний біологічний, філософський, історичний, культурологічний і психологічний матеріал, автор обгрунтовує надзвичайну важливість вінця цього процесу - базисного етичного принципу, закріпленого в східній версії християнства у вигляді абсолютної заборони на жертвоприношення. У статті стверджується, що підхід саме з цих етичних, а по суті, антропологічних позицій забезпечує як для практикуючого психолога, так і для стражденного орієнтування в справжніх сенсах відбувається в травматичних міжособистісних відносинах.
