Тактильна поведінка мовця в англомовному художньому дискурсі: номінативний та комунікативно-прагматичний аспекти

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – "Германські мови". – Київський національний лінгвістичний університет, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2018. Дисертацію присвячено вивченню тактильної поведінки мовця в англомовному художньому дискурсі в номінативному та комунікативно- прагматичному аспектах. Теоретико-методологічною базою дослідження є наукові праці в галузях комунікативної лінгвістики, теорії номінації, прагмалінгвістики, психолінгвістики та невербальної семіотики, у фокусі яких знаходиться проблематика тілесності та невербальної комунікації людини, а також лінгвальна репрезентація зазначених явищ у семіотичній площині дискурсу. У роботі визначено, що тактильна поведінка мовця – це одна або декілька невербальних фізичних контактних дій (дотиків) мовця, виконаних за допомогою руки чи іншої частини його тіла стосовно об'єкта дії, які є функціонально та прагматично навантажені, виходячи з лінгвальних і екстралінгвальних ознак конкретного моменту комунікативного буття людини. Таким чином, одиницею виміру тактильної поведінки мовця є дотик, що має вроджений іманентний характер, є фундаментальним засобом осягнення світу через фізичний контакт із ним, невербальною категорією дискурсивної взаємодії мовців, прагматичним інструментом впливу в процесі комунікації. У дисертації проаналізовано наявні типи і види тактильних дій та контактів, що об’єднуються у групи на основі культурологічного, соціального, психологічного та комунікативного критеріїв, а також уточнено семіотичну класифікацію дотиків, у межах якої виділено дотики-емблеми, дотики-ілюстратори, дотики-регулятори, тактильні емоційні вирази і тактильні адаптери. Для кожного із п’яти зазначених семіотичних класів дотиків властиві 3 специфічні функції та комунікативний потенціал, що втілюються в межах комунікативної взаємодії мовців. У роботі застосовано низку релевантних методів дослідження номінативних засобів на позначення тактильної поведінки мовця (персонажа) на матеріалі англомовного художнього дискурсу. За допомогою модулярного методу визначено, що основною структурною одиницею дослідження є такесичний модуль – частина сучасного англомовного художнього дискурсу, що містить одну чи більше номінацій на позначення тактильної поведінки мовця. У роботі розроблено типологію такесичних модулів, яка ґрунтується на чотирьох ознаках: номінативній, локативній, функціональній і модусній. За номінативною ознакою виокремлено одно- та багатономінативний типи такесичних модулів; за локативною – ініціальний, медіальний і фінальний; за функціональною – комплементарний, субститутивний і опозитивний; за модусною – активний, пасивний і взаємний. Визначено, що в номінативній площині англомовного художнього дискурсу компоненти такесичного модуля (суб’єкт дотику, інструмент дотику, об’єкт дотику, тактильна дія і контакт, активний і пасивний тактильний досвід, а також тактильна взаємодія мовців) здебільшого вербалізуються такесичною лексикою різної частиномовної належності, соматичною лексикою, а також лексикою загального характеру.