Abstract:
Дисертацію присвячено вивченню тактильної поведінки мовця
в англомовному художньому дискурсі в номінативному та комунікативно-
прагматичному аспектах.
Теоретико-методологічною базою дослідження є наукові праці в галузях
комунікативної лінгвістики, теорії номінації, прагмалінгвістики, психолінгвістики
та невербальної семіотики, у фокусі яких знаходиться проблематика тілесності
та невербальної комунікації людини, а також лінгвальна репрезентація
зазначених явищ у семіотичній площині дискурсу. У роботі визначено,
що тактильна поведінка мовця – це одна або декілька невербальних фізичних
контактних дій (дотиків) мовця, виконаних за допомогою руки чи іншої частини
його тіла стосовно об'єкта дії, які є функціонально та прагматично навантажені,
виходячи з лінгвальних і екстралінгвальних ознак конкретного моменту
комунікативного буття людини. Таким чином, одиницею виміру тактильної
поведінки мовця є дотик, що має вроджений іманентний характер,
є фундаментальним засобом осягнення світу через фізичний контакт із ним,
невербальною категорією дискурсивної взаємодії мовців, прагматичним
інструментом впливу в процесі комунікації.
