Abstract:
В курсовій роботі встановлено, що особові імена як лінгвокультурні одиниці формуються і розвиваються за законами національної мови в певних соціально-історичних умовах. Дослідження історії вивчення турецьких особових імен показує, що до кінця ХІХ - початку ХХ століття вивчення турецьких особових імен в основному обмежувалося фіксацією сучасниками в енциклопедіях і словникових працях, що містять елементи лінгвістичного опису; з кінця 19 століття турецькими, українськмим та угорськими вченими дослідження особових імен активізувалося. Антропоцентрична різноманітність, що панує в сучасній лінгвістиці, стимулювала вивчення особових імен як найбільш культурно насичених мовних знаків зі значним потенціалом.
