Abstract:
Дана робота має на меті дослідити саме явище астрономічної термінології в турецькій мові, проаналізувати історію появи визначень небесних тіл і небесних явищ. Граматичний розбір слів продемонструє в повній мірі їх походження, та структуру, так можна буде виявити які зі слів запозичені, які оригінальні. Слова що будуть подані як приклади з різних розділів астрономічного напряму, починаючи від найпримітивніших термінів, це терміни зірка, планета, супутник та метеорит, і згодом такі як екзопланета, цефеїд, протуберанець. Предметом даного дослідження є мовне та історичне вивчення астрономії, що є одним із наукових ресурсів турецького суспільства від початку до XI століття. У дослідженні, насамперед, намагалися визначити та розглянути ці терміни з погляду фонетики, семантики, методів
терміноутворення та етимології.
