Abstract:
Творчість Боба Ділана, яку закономірно вважають одним зі зразків вираження ідей американського контркультурного руху в мистецтві, є насправді синтезом настроїв та тенденцій контркультурного руху в Америці, елементів поезії модернізму, християнських мотивів, світових міфологій та особистого досвіду. Ділан репрезентує у своїх текстах різні світоглядні концепції, творить авторський міф, висловлює свою громадську позицію, а потім відсторонюється від соціуму. Час від часу митець сперечається із собою, сам собі суперечить через власну творчість, знецінюючи свої колишні переконання і знову повертаючись до них. І врешті – приходить до примирення з самим собою та світом, стає митцем-спостерігачем. Тому Ділана не можна назвати ще одним співцем контркультури. У своїй великій творчій добірці митець апелює до слухача крізь призму власної ідентичності, сформованої під впливом багатьох факторів, і екстраполює особистий досвід на свою сучасність. Він вплітав у свою творчість естетику американського модернізму, яка була важливим елементом базової культури. Ділан піднімав у своїх текстах проблеми розгубленості та пошуку самоідентифікації, розчарування, безумства, пошуку духовності, відстоювання прав афроамериканців та інші актуальні для американського суспільства епохи модернізму теми. Таким чином Ділан досяг у своїй творчості “нейтивізму” та надав їй світоглядно-естетичного підґрунтя, яке сягало, проте, і європейської культури. Так чи інакше, за рахунок тематики, так само як і звучання багатьох композицій, досвід митця, переданий у його піснях, можна назвати американським досвідом. Завдяки цьому, навіть уникаючи спілкування з прихильниками та не дослухаючись до думок критиків-співвітчизників, Ділан був близький до американського суспільтва, до його історії, духу та глибинних прагнень. І тому пісні Ділана в усьому світі стали взірцем американського мистецтва, вписаним у контекст минулого та сучасності.
Classical art is the art tested by time. The oeuvre of Bob Dylan might be recognised as a part of the classical American song tradition in the nearest future, though the musician has relatively recently entered it as an avangardist and innovator quickly becoming popular and soon – legendary. At the beginning of the XXI cent., the interest in Bob Dylan’s oeuvre is not decreasing but growing among scientists as well as average citizens of many countries. This is mainly caused by the fact that Dylan as an artist and personality is being popularised in moder cinematography (the latest film about Bob Dylan is the pseudodocumental “Rolling Thunder Revenue” directed by Martin Scorsese that was first released on June 12, 2019). Regardless of his respectable age (78), Dylan keeps giving concerts as he is still on his “Never Ending Tour”. What is more, quite recently – in the year 2016 – Bob Dylan has become a laureate of the Nobel Prize in Literature. The fact that the musician was honoured by this award is still a cause for debate. Anyway, Dylan has been recognised as an artist who was awarded “for having created new poetic expressions within the great American song tradition”. So the decision made by the Swedish Academy was bold but absolutely justified because in modern literary studies any work of art, also a musical one, is considered as a text, and Dylan himself is being called the last great American poet. The oeuvre of Bob Dylan and the problem of the author’s self-identification were studied by Larry David Smith, Clinton Heylin, Catherine Mason, Larry Fyffe and others. However, in Ukraine this problem remains scantily explored.