Abstract:
Вербальні та невербальні засоби комунікації займають важливе місце не тільки у житті людини, але і в науці, зокрема в загальній ланці лексикології. Розглядаючи жіночі образи, які є одним з важливих елементів в іспаномовному художньому дискурсі, під призмою цих засобів, ми виявили, що з їх допомогою, автори створюють ці образи різним чином: як символи краси, сили, незалежності або ж гендерної стереотипності. Тож, у теоретичному розділі, ми детально розглянули концепт жіночого образу в художньому дискурсі, а також типи вербальних та невербальних медіа, їх використання, важливість та основні функції. Варто зауважити, що ми також звернули увагу на різні сучасні статті та їх авторів щодо проблеми цього питання для аналізу та порівняння. У практичному розділі, ми проаналізували іспанські художні твори з точки зору вербальних і невербальних засобів, які слугували для актуалізації жіночих образів, а саме: діалоги, епітети, метафори, монологи, молитви, мова рухів, які слугують для повного опису героїнь обраних творів, підкріплюючи прикладами, що стало вирішальним етапом у розкритті цього питання.
Перспективним вважається подальше дослідження вербальних і не вербальних засобів у ракурсі гендерної специфіки в іспаномовному соціумі.
