Abstract:
Колоніальний дискурс у літературі як зріз ментальності французької нації у
ХІХ-ХХ століттях має як явні, так і приховані виміри. Французька імперія, що
існувала у період з 1534 до 1980 року, є яскравим прикладом завойовницької
держави із колоніями на африканському континенті, у Азії, північній та південній
Америці. Протягом більш ніж чотирьохсот років вона активно експлуатувала
природні ресурси, підважувала культури та ідентичності, встановлювала расову
ієрархію, що не минуло без очевидних наслідків. Колоніальний дискурс – це
поняття на перетині лінгвістики, літературознавства, філософії, культурології. Це
комплекс засобів, котрими автори зазначеного періоду послуговуються для
маркування колонізованих народів. Від Е.Саїда до ван Дейка, від Ґаятрі Співак до
Франца Фанона: ця проблематика становить обʼєкт дослідження багатьох
провідних науковців і набуває нових інтерпретацій чи не в кожному дослідженні.
Декомпонувати колоніальний дискурс – це деколонізувати літературу, це змінити
оптику та дати можливість лунати приглушеним голосам, що критично важливо,
особливо враховуючи контекст російсько-української війни та активного розвитку
нашої власної культури.
