Abstract:
У роботі проаналізовано основні підходи до витлумачення парцельованих конструкцій та визначено, що більшість мовознавців сходяться на тому, що це синтаксичний процес, суть якого полягає у розчленуванні єдиного синтаксичного цілого на самостійні одиниці. Цей синтаксичний процес є різновидом неповного речення.
Об’єктом дослідження слугують парцельовані конструкції на базі простого та складного речення, вибрані з художньої мовотворчості Володимира Лиса, а саме з творів «Століття Якова» та «Соло для Соломії». Предметом дослідження є структурно-семантичні моделі парцельованих конструкцій та їх функції на базі простого речення (парцельовані присудки, парцельовані додатки, парцельовані означення та парцельовані обставини) і на базі складного речення (парцеляція сурядних частин, парцеляція підрядних частин та безсполучникова парцеляція).