Abstract:
У статті дається коротка характеристика технічних музеїв, які поряд з історичними, художніми, військовими, краєзнавчими є важливим чинником збереження культурної спадщини народу. Зазначається, зокрема, що технічні музеї поділяються на багатопрофільні та галузеві й що останні кількісно переважають. Крім того, розвиток військової техніки відображають військово-історичні музеї. Дається коротка характеристика перших технічних музеїв Києва і найбільш відомих авіаційних музеїв світу. Зокрема, підкреслюється та увага, яка приділяється на Заході літакам часів
Другої світової війни, їх участі в авіашоу, що збирають тисячі глядачів. Як приклад відновлення та труднощів, які виникли під час її реалізації, що було пов’язано з відсутністю технічної документації, наведено процес реставрації бомбардувальника СБ. Виявляється, гриф «таємно» поширювався й на всі креслення до нього. Ось чому після зняття цієї моделі бомбардувальника з виробництва вся документація на літак знищувалася, незважаючи на те, що експлуатація машини у цивільній авіації тривала ще кілька років. Детально розглядається шлях АНТ-7 випуску кінця 1920-х років до експозиції в ангарі 11 корпусу НАУ. Експонат збирали з трьох літаків, які
зазнали аварії у різних місцях Півночі й Сибіру у 1940-х роках. Зазначається, що найкраще була проведена реставрація двигунів, оскільки було знайдено керівництво з їхньої експлуатації та були висококваліфіковані спеціалісти. Приділяється також увага причинам відхилення від технічних норм кінця 20-х – початку 30-х років ХХ ст. під час реставрації літака. Також увага приділяється відкриттю Державного авіаційного музею України, розширенню його експозиції. Крім того, розглядаються перспективи пошуку літаків часів Другої світової війни в Україні і наголошується
на необхідності долучення держави до цієї справи.
