Abstract:
У статті висвітлюється історико-культурологічний аспект феномену релігійного туризму в сучасній туризмології. Встановлено, що загострення глобальних і регіональних негативних
проявів соціально-економічного та соціально-політичного характеру відбивається на розвиток
туристичної галузі. Таким чином назріла необхідність впровадження нових напрямків туристич ної діяльності, розробки та впровадження нового
якісного туристичного продукту. Запропоновано
розглянути в цьому контексті такий вид туризму
як релігійний туризм. Розглядається поняття та
суспільні функції релігійного туризму. Визначено
етапи розвитку релігійного туризму; проаналізовано традиції та нові напрями релігійного туризму. Спираючись на аналіз існуючих досліджень
проблеми релігійного туризму, який здійснювався
переважно у контексті історико-релігієзнавчих
та туризмологічних напрацювань, у роботі представлений культурологічний підхід до розкриття
сутності означеної проблеми, який спирається на
такі засадничі принципи як міждисциплінарність,
регіоніка, персоналізм, діалогізм як аспект широкої проблеми спілкування, постійне удосконалення
понятійно-категоріального апарату. Методологія дослідження полягає в застосуванні комплексного розгляду релігійного туризму
в системній взаємодії історичного і культурологічного підходів, адже релігійний туризм є унікальним феноменом культури. В ході дослідження
використовувалися методи порівняльного аналізу,
логіко-системного підходу, узагальнення, аналізу
та синтезу, статистичні методи.
В аналіз специфіки релігійного туризму включено розгляд християнських (православних та католицьких), мусульманських, хасидських святинь і
підкреслена пізнавально-виховна сутність святинь
загально конфесійного значення. Пояснено причини
та особливості сучасного паломництва до святих
місць і показано, що релігійний паломницький туризм стимулює формування духовної культури особистості – культури спілкування, взаємодопомоги
та взаємодії.
