Графічний етимологізм у розвитку французької писемної традиції

Abstract

У статті встановлено особливості етимологічних написань в історії розвитку французької графіки. Метою цієї наукової статті було окреслити основні принципи письма, на яких базується сучасна французька мова, вивчити графічні комплекси, які фіксують слова-етимони, здебільшого з латинської мови в різні епохи, встановити графічний інвертар етимологічних літерних знаків, розкрити особливості еволюції графічного етимологізму. У роботі обґрунтовано, що графічна система французької мови мультисистемна та являє собою варіативність використання різних принципів письма (фонограмного, морфограмного та ідеовізуального, або логограмного) і критеріїв функціонування графічних одиниць з метою максимально точної передачі інформації. Поява етимологічних літер зумовлена намаганням наблизити французьку мову до латинської, надати їй статус особливого престижу, а також зберегти зв’язок із джерелами. Аналіз графічного інвентаря встановив, що графічний етимологізм притаманний винятково графемам, які передають приголосні звуки. Серед таких графічних комплексів були виявлені подвоєння, або “гемінанти”, які графічно відбивають слова-етимони, а також деякі однолітерні комплекси. Представлений засіб графічної фіксації був дуже популярний у середньофранцузький період розвитку французької мови, який закріпився й набув свого подальшого розвитку і в наступних епохах (Відродження та Просвітництва). Водночас така популяризація графічного етимологізму привела до застосування на письмі хибної невиправданої етимології. Досліджуваний корпус графем чітко продемонстрував загальну тенденція до спрощення фонограмного принципу письма та зростання етимологічного принципу протягом історії становлення графічної системи французької мови.