Abstract:
статті досліджується комплекс питань, пов’язаних з феноменом туризму як соціоетичного чинника в умовах нестабільного, перехідного суспільства. Мета дослідження полягає в соціально-філософському аналізі туризму як соціального інституту, що системно впливає на всі сфери суспільного життя, забезпечуючи їх розвиток, ускладнення і вдосконалення. Показано, щр туризм як об’єкт наукових
досліджень формувався тривалий період, проте, незважаючи на наукову зрілість, залишається актуальним питання поєднання бізнес та не бізнес підходів до його вивчення з метою отримання позитивних соціальних змін та з метою зміни громадської думки щодо негативного впливу туристичної індустрії на соціо-культурне та природне середовище. У вітчизняному просторі лише починається формування
власного наукового бачення туризму, тому історична перспектива буде цікавою для глибшого розуміння вже існуючого наукового надбання в англомовних джерелах. Визначено основні принципи туризму, їх засадничу тезу й рекомендації з реалізації, яких необхідно дотримуватися всім учасникам взаємовідносин у сфері туризму. Подано власне бачення й формулювання тлумачень досліджуваних понять. Встановлено, що туризм є невід’ємною складовою життєдіяльності сучасної людини, що дає можливість задіяти додаткові можливості економічного сектору для створення робочих місць та інфраструктурних перетворень, робить вагомий внесок у розвиток світової економіки. Підтверджена і обґрунтована важливість більш
глибокого вивчення обраної теми, зроблено певні висновки з проблеми, надано необхідні рекомендації та передбачувані перспективи подальших досліджень.
