Abstract:
Стаття присвячена одній із актуальних, проте недостатньо висвітлених у фаховій
літературі проблем – мовній освітній полі тиці вищих навчальних закладів стосовно
іншомовної професійної підготовки май бутніх фахівців. Підкреслюється, що мовна
політика розглядається як вагомий аспект державної політики, як сучасний спосіб заболевания якості вищої професійної освіти. Зауважується, що традиційний погляд на мову як показник національної ідентичності змінюється новими підходами, згідно яких мова виступає вже і як економічна сутність. Дається визначення поняття «мовна
освітня політика вищого навчального закладу». Наголошується, що результативність мовної освітньої політики залежить від опори на вітчизняні та зарубіжні досягнення у цій галузі; врахування прогресивних тенденцій розвитку взаємозв’язків між професійною та іншомовною підготовкою; від орієнтації на освітні та професійні потреби; замовлення суспільства та ринку праці. Зазначається, що формування мовної освітньої політики університету передбачає забезпечення комплексної та глибокої модернізації структури, змісту і технологій іншомовної підготовки, системи управління, нормативно правової та матеріально-технічної бази. Окреслюються шляхи формування мовної освітньої політики вищого навчального закладу. Декларується низка конкретних заходів. Аргументується необхідність формування мовної освітньої політики вищих навчальних закладів для збереження та розвитку класичної вищої освіти. Стверджується, що класичні університети функціонують на засадах, що суперечать глобальному споживацтву, а саме: здійснюють науковий пошук і нові відкриття для їх подальшої передачі, а не для приватного нагромадження; передають не лише знання, а й соціальну і культурну пам’ять, культурні, освітні традиції, духовне багатство. Констатується, що духовні надбання неможливо передати через віртуальне
навчання, тому слід шукати компромісні шляхи. Розглядається можливість реалізації
концепції змішаного навчання як компромісного варіанту осучаснення вищої професійної освіти.
