Парадигматична характеристика лексики: гіперонімія vs гіпонімія

Abstract

У курсовій роботі було досліджено та проаналізовано поняття парадигматичних відношень, лексико-семантичних полів як найбільшого парадигматичного утворення та гіперонімію і гіпонімію, порівнюючи ці явища в іспанській та українській мовах. У першому розділі було розглянуто парадигматичні відношення, що відносяться до синхронічної лінгвістики за концепцією Фердинанда де Сосюра, лексико-семантичні поля, а також концепції гіперонімії та гіпонімії і схожих на них явищ. У другому розділі було проведено порівняльний аналіз співвідношення гіпонімів та гіперонімів в іспанській та українській мовах на основі лексико-семантичних полів. Також було визначено стратегії перекладу, що враховують ці концепції для точного відтворення семантики та культурного контексту, які представляють собою лексичні перекладацькі трансформації – генералізацію та конкретизацію. Окрім цього, було становлено значення гіпонімії та гіперонімії для мовного аналізу, перекладу та розуміння культурних особливостей, а також вплив цих концепцій на мовний вираз у різних культурних контекстах.