Омонімія в сучасній китайській мові: структурні та функціональні особливості

Abstract

Питання омонімії є важливим у лінгвістиці через його широке поширення в майже усіх мовах. Це явище надає мовам більшої експресивності, але ускладнює вивчення іноземцями. Омонімія виявляється не лише в лексико-семантичному полі, а й у словотворчому та граматичному аспектах. Китайська мова, зокрема, відома своєю високою омонімічністю, зумовленою її фонетичною організацією. Тому багато відомих лінгвістів, зокрема сходознавців, вивчали омонімію в китайській мові, проте їхні погляди не завжди збігаються. Зокрема, це Кірносова, Козоріз, Ван Хайянь, Лі Депін, Хуан Шу-Ін. Це пояснюється тим, що омонімія є предметом різних трактувань і підходів у лінгвістиці. Така різноманітність підходів підтримує актуальність вивчення цього явища. Хоча багато лінгвістів досліджували омонімію, деякі аспекти залишаються нез’ясованими, такі як її джерела, критерії розмежування типів омонімів та загальні закономірності розвитку. Це також підкреслює актуальність дослідження.