Мультимодальні засоби керування увагою адресата в сучасному англійськомовному медійному дискурсі

Abstract

Дипломну роботу присвячено встановленню мультимодальних засобів керування увагою адресата в сучасному англійськомовному медіа дискурсі. Матеріал дослідження становлять сучасні англійськомовні медіаджерел, зокрема новинні випуски, телевізійні передачі, онлайн-медійні платформи та політичні виступи. Сучасний мультимодальний медіадискурс в роботі визначено як складне семіотичне утворення, що об’єднує різні семіотичні ресурси, як-от зображення, звук, відео тощо, інтеграція яких дає поштовх до дискурсивного смислотворення. Мультимодальність охоплює взаємодію вербальних і невербальних елементів, що взаємно доповнюють, контрастують чи уточнюють один одного, привертаючи у такий спосіб увагу адресата до певних смислових варіацій. Керувальна функція уваги адресата в досліджуваному дискурсі виявляється у здатності спрямовувати увагу аудиторії за допомогою лінгвокогнітивних стратегій. З’ясовано, що керування увагою адресата в проаналізованому корпусі ілюстративного матеріалу здійснюється за допомогою вербальних і невербальних засобів. До основних вербальних засобів, що сприяють регулюванню увагою цільової аудиторії в досліджуваному дискурсі, є: 1) лексико-семантичні засоби (наприклад, емоційно забарвлені слова, ...); 2) граматичні засоби (пасивні конструкції, ...); 3) синтаксичні засоби (повторення, риторичні запитання, паралелізм, короткі та довгі речення); 4) фігуральні засоби (метафора, метонімія, гіпербола, алюзії тощо). У невербальний спосіб керування увагою адресата здійснююється завдяки жестам, міміці, виразу обличчя, інтонації, проксеміці й ритму мовлення комунікантів та проксеміки. Вони сприяють встановленню емоційного контакту та підкреслення ключових смислів повідомлення. На відміну від вербальних засобів, невербальні часто діють на підсвідомому рівні, сприяючи ефективнішій передачі емоцій та намірів. Взаємодія зазначених засобів грунтується на принципах координації, підпорядкування та ідентифікації. За координацією та підпорядкуванням, вербальні й невербальні компоненти доповнюють одне одного, підсилюючи загальний зміст, водночас ідентифікаційний принцип надає комунікації певного наміру, який здебільшого визначається невербальними засобами. Останні надають пропозиціям ілокутивну силу, спрямовуючи сприйняття адресата. Завдяки цьому аудиторія здатна точніше інтерпретувати зміст повідомлення, реагуючи на невербальні сигнали, які важче підробити та маніпулювати.