Містичне як прийом: постмодерні примари Хангетського цвинтаря

Abstract

Ставиться питання про місце і функції містичного у сучасному (зокрема, постмодерністському) тексті. З урахуванням множинних аспектів, що їх можна виокремити у категорії містичного, аналізується її (не)сумісність із засадними філософсько-естетичними підвалинами постмодернізму. Слушність зроблених спостережень перевіряється на матеріалі двох текстів, створених протягом останніх років у межах різних національних літератур – російської (есе „Цвинтарні історії” Б. Акуніна / Г. Чхартішвілі, 2004) та американської (роман „Її жахлива симетрія” О. Ніффенеггер, 2009). Їхнє зіставлення виправдано спільністю локусу (Хайгейтський цвинтар у Лондоні). Якщо російський автор використовує поетику містичного у цілях деконструювання ідеологічного наративу недавнього минулого, то письменниця зі США послуговується нею (бодай в іронічно зниженому ключі) для ствердження „вічних” цінностей західної цивілізації. Виступаючи у сучасному тексті радше як прийом, ніж як світогляд, містичне водночас не втрачає остаточно своєї магії.