Abstract:
Ставиться питання про місце і функції містичного у сучасному (зокрема,
постмодерністському) тексті. З урахуванням множинних аспектів, що їх можна
виокремити у категорії містичного, аналізується її (не)сумісність із засадними
філософсько-естетичними підвалинами постмодернізму. Слушність зроблених
спостережень перевіряється на матеріалі двох текстів, створених протягом
останніх років у межах різних національних літератур – російської (есе „Цвинтарні
історії” Б. Акуніна / Г. Чхартішвілі, 2004) та американської (роман „Її жахлива
симетрія” О. Ніффенеггер, 2009). Їхнє зіставлення виправдано спільністю локусу
(Хайгейтський цвинтар у Лондоні). Якщо російський автор використовує поетику
містичного у цілях деконструювання ідеологічного наративу недавнього минулого,
то письменниця зі США послуговується нею (бодай в іронічно зниженому ключі) для
ствердження „вічних” цінностей західної цивілізації. Виступаючи у сучасному
тексті радше як прийом, ніж як світогляд, містичне водночас не втрачає
остаточно своєї магії.
