Abstract:
Унаслідок дії низки соціокультурних чинників
біографічний піджанр „автор як персонаж” отримав величезне
поширення в сучасній біографістиці, причому одним із
найулюбленіших його „героїв” виступає центральна для західного
канону (Г. Блум) постать В. Шекспіра. У романі „Трагедія Артура”
(2011) Артур Філіпс, якого дедалі частіше називають серед
найбільш значущих прозаїків США останніх років, веде з читачем
витончену гру навколо культової фігури Шекспіра. Об’єкт гри –
текст „невідомої” трагедії Шекспіра, поданий у книзі, що являє
собою непересічну стилізацію під конвенції та мову
єлизаветинської драми. Щодо основної частини роману, їй надано
форму „Вступу” до п’єси, котрий містить історію появи „Трагедії
Артура”, яка водночас є історією особистісного та професійного
становлення протагоніста – письменника Артура Філіпса. Зроблено
спробу проаналізувати стратегії романного втілення гострих
проблем сучасної гуманітаристики, таких як інституціоналізація
канону, механізми функціонування літературного культу,
розмитість граней між оригіналом і копією/підробкою в добу
електронних технологій, межі автофікціоналізації тощо.
Актуальність цих питань забезпечує смислову та естетичну
насиченість зухвало провокаційного експерименту Філіпса
