Abstract:
У статті розглядаються сучасні підходи до функціонування топосу і концепту
тварини в культурі європейського Відродження. Виступаючи з постгуманістичних
позицій, деякі ренесансознавці початку ХХІ ст., близькі до течії “нового історизму”,
намагаються виявити причини кризи новочасного гуманізму в культурній
амбівалентності доби його становлення, коли, на їхню думку, концепт тварини слугував водночас для закріплення центральності людини у світобудові і для
розхитування підвалин цієї ідеологеми через демонстрування пористості
міжвидових кордонів.
