Abstract:
У статті уточнено визначення поняття «архетип», витлумаченого свого часу К. Г. Юнгом як психічного відображення колективного несвідомого людини у проекції трьох його складників: психоїд (архетип як відображення психічної реальності), пси- хічний комплекс (архетип як стимул розвитку особистості), протофеномен (першоявище, на базі якого людський розум здатний емпірично осягати невідоме). Критично проаналізовано праці К. Г. Юнга «Архетип и символ», «Душа и миф» та ін. й осмислено архетип як загальнокультурно-універсальний протоконструкт, навколо якого в ході історії нашаровується низка образів і смислів, які варіюються в різних культурах, але не втрачають зв’язок з єдиною семантичною первісною лінією (колективного несвідомого). Обгрунтовано гіпотетичну думку про те, що одним із мовних фіксаторів архетипу є етимон – реконструйована праформа (фономорфологічний й семантичний комплекс), представлена в етимологічних джерелах на різних рівнях: на рівні мовної сімї і на рівні групи споріднених мов.
