Методика аналізу парадоксальності в поетичному дискурсі

Abstract

У статті розроблено інтегровану методику аналізу парадоксальності в сучасному англомовному поетичному дискурсі. Вихідним теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стала думка про формування наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. епістеми посткогнітивної еклектики (у термінах О. П. Воробйової) з пануванням моделі епістемної збірки. Це уможливило запозичення методик когнітивної поетики, мультимодальної когнітивної поетики, когнітивної семіотики та мобільної стилістики з їх відповідною адаптацією й модифікацією для досягнення мети дослідження. На першому етапі в результаті застосування загальнонаукових методів окреслено онтологічний, гносеологічний і когнітивно-дискурсивний виміри парадоксальності. Крім того, визначено композиційно-жанрову специфіку сучасного англомовного поетичного дискурсу, установлено антивектор еволюції категорії художності в сучасному поетичному дискурсі. На другому етапі за принципом конструювання розмитих категорій змодельовано категорію парадоксальності як єдність форми й змісту. Виявлено, що зміст структурований низкою категоріальних ознак, а форма представлена парадоксальними поетичними формами. Побудовано семіопоетичну модель поетичної комунікації, у якій генеруються парадоксальні смисли.