Abstract:
Стаття аналізує особливості відображення любові у творах Ж. Гріна, одного із найяскравіших представників французького «католицького відродження». Брак близькості в особистих взаєминах характерний для грінівських героїв у різних стосунках – як у родині, так і в романтичному їх різновиді. Аналіз причин такого підходу до зображення любові приводить до розуміння бачення автором боротьби за щастя героїв у контексті прагнення людини до абсолюту, досконалості божественної любові. Однак у Гріна все ж можна зустріти приклади гармонійної людської любові, яка не є ідеальною, проте самим своїм існуванням дає надію на перемогу доброго начала у людині.
