Abstract:
У реферованій роботі розглядаються лінгвокультурологічні особливості вербалізації концепту SCHÖNHEIT, що вербалізується засобами лексики та фразеології. Концепт SCHÖNHEITвизначаєтьсяу дисертаційному дослідженні як знання німецької лінгвокультури про красу, для якого провідною є позитивна естетична оцінність. Лексико-фразеологічні засоби вербалізації концепту SCHÖNHEITдозволяють розкрити особливості наївного, побутового розуміння краси й уможливлюють розкриття специфіки концептуалізації краси представниками німецької лінгвокультури, визначити національні стереотипи, прослідкувати історію, культуру та ментальність народу в контексті розуміння краси. У дисертації було викладено історико-культурний розвиток концепту SCHÖNHEITз діахронічного підходу, розглянуто лексичні засоби вербалізації концепту SCHÖNHEIT, зокрема особливості актуалізації концепту SCHÖNHEITу давньо-та середньоверхньонімецький періоди, а також історичний розвиток лексеми schönяк ядра концепту SCHÖNHEIT, проаналізовано лексичні засоби вербалізації концепту SCHÖNHEITу синхронії, в тому числі окреслено специфіку найчастотніших словосполучень з прикметником schönта іменником Schönheit, здійснено аналіз лексико-семантичних полів ядрових лексем концепту SCHÖNHEITschönта Schönheit, охарактеризовано словотвірне поле як форму мовної об’єктивації концепту SCHÖNHEIT. Для визначення ступеню взаємодії лексичного та фразеологічного рівнів було проаналізованофразотворчуактивність лексем лексико-семантичного поля SCHÖNHEIT;а також описано особливості концептуалізації краси фразеологічними одиницями німецької мови та охарактеризовано особливості вербалізації концепту SCHÖNHEITпареміями німецької мови.
