Abstract:
У пропонованій статті розглянуто специфіку досліджень ономатопеїчної лексики в сучасному мовознавстві. Основну увагу приділено сучасним теоретичним положенням лінгвістики, які окреслюють поняттєву базу ономатопеї як об’єкта вивчення фоносемантики. Ономатопеїчні студії посідають значне місце у вирішенні важливих мовознавчих питань, зокрема проблеми мотивованості знака та походження мови. Згідно з сучасним розумінням, термін ономатопея вживається на позначення безпосередньої імітації звуків нелінгвістичної природи шляхом комбінації сегментів, які добираються з інвентарю фонем конкретної мови. Осмисленню цієї тематики в українському та закордонному мовознавстві сприяли роботи багатьох мовознавців. У всіх працях увага дослідників зосереджена передусім на звуконаслідувальних словах як прикладах мотивованості мовного знака. Метою
статті є аналіз специфіки сучасних досліджень ономатопеїчної лексики. Об’єктом дослідження є ономатопеїчна лексика. Предмет роботи — особливості сучасних досліджень ономатопеїчної лексики. Метод системного (польового) вивчення та опису мов і культур, методи аналізу та систематизації були використані у роботі. Сумуючи вищезазначене, можемо підкреслити, що звукосимволізм разом із звуконаслідувальною системою входить до складу звукозображувальної системи мови. Явище звукового символізму універсальне й інтернаціональне. Практична цінність роботи полягає в можливості застосування наукових положень і висновків дослідження при аналізі фактичного матеріалу конкретної мови. У результаті розвідки було встановлено, що пріоритетним у лінгвістичних студіях є дослідження явища ономатопеї у межах гіпотези походження мови як частини фоносемантичних виявів у мові, а також як один із способів утворення нових лексем.
