Abstract:
У статті розглядаються механізми створення префіксованих дієслівних синтетичних дериватів на концептуальному рівні в іспанській мові (ілюстративною базою слугує роман сучасної іспанської письменниці Дульсе Чакон “Сплячий голос”(2002)), тобто досліджуваний матеріал аналізується з точки зору наразі актуального когнітивного підходу до проблеми. Порівнюється схожість між пропозиціональною структурою речення (семантико-синтаксичний рівень) і віддієслівної деривації (морфо-лексичний рівень). У першому випадку вершину схеми утворює присудок, якомупідпорядковані підмет і додаток або доповнення, що входять разом з присудком у конструктивний мінімум пропозиції. Як свідчить дослідження словотвірних процесів, основними деривативними елементами при префіксації виступають так звані сірконстанти, що за своїми функціями є аналогами додатку / доповнення у реченні. Сірконстанти, виражені префіксами, підрозділяються на категорії фазовості, локативності, контрарності, умови, повторення, інтенсивності, оцінності, соціативності, каузативності, ранговості, заперечення, партитивності і т.п. Зaгaлом префiкси надають дієcлiвним основам значення специфічного способу дії, представленого предикативними віднocинами aргументів, що створюють пропозиціональному структуру. Залежно від взаємодії концептуальних систем префіксів з пропозицією, виділяють композиційні та інтегративні види концептуальної деривації, що розділяються на декілька когнітивних механізмів
