Abstract:
Зв’язок слова із дійсністю, мисленням і мовою зумовлює можливість класифікації лексики на різних підставах. Класифікація лексики на основі семантичних критеріїв вважається корисною як для практики викладання мови, так і для лексикологічних досліджень. Найменування атмосферних явищ належать до базового словникового
фонду кожної мовної спільноти. Особливе місце найменування атмосферних явищ у сприйнятті світу людиною зумовило значний інтерес до них як до об’єкта дослідження, оскільки атмосферні явища тісно пов’язані з матеріальноюта духовною культурою людей і постають невіддільною частиною їхньої життєдіяльності. Дослідження присвячено питанню системного підходу щодо дослідження семантичних відношень у системі найменувань атмосферних явищ турецької мови. Запропоновано розподіл турецьких найменувань атмосферних явищ за тематичними групами та підгрупами із застосуванням традиційного методу опису лексико тематичних груп. В основі формування кожної з груп лежить логічна подібність. Номінація груп відбувається методом суцільної вибірки словникових дефініцій, а також є результатом узагальнення та опису словникових одиниць, упорядкованих залежно від їхньої ієрархічної залежності, тобто з відображенням послідовного введення слів нижчого рівня у вищий, що передбачає виділення декількох ступенів ієрархії в їхньому смисловому зв’язку. Для дослідження системних відношень у системі найменувань атмосферних явищ ми використали традиційний метод опису лексико-тематичних груп. Кожна група термінів пов’язана спільними значеннєвими прикметами, за якими ці слова співвідносяться як складники тематичної цілісності. Для визначення назв тематичних груп нами було виділено ті особливості атмосферних явищ, на базі яких, на нашу думку, найменування атмосферних явищ об’єднуються у групу. Виявлено ступені лексикалізації зазначених явищ та ті їхні особливості, на базі яких вони об’єднуються у групи.
