Abstract:
Досліджуються способи позначення об’єктно-темпоральних й об’єктно-таксисних категоріальних ситуацій за посередництвом граматичних засобів української і турецької мов; вивчаються, з одного боку, українські складнопідрядні речення з підрядним додатковим, інтегровані на основі субординативних сполучників «що» і «щоб», і, з іншого боку, турецькі розгорнуті додаткові субстантивовані особово-дієприкметникові й герундіальні звороти. Зокрема, здійснюється аналіз субстантивованих особових дієприкметників і герундіїв у турецькій мові, визначаються особливості їх функціонування в дискурсі у зв’язку з позначенням досліджуваних категоріальних ситуацій. Пропонована розробка є складовою частиною інтегрального дослідження темпорально-аспектуальних комплексів української і турецької мов на ґрунті зіставно-функціонального підходу.
