Abstract:
У статті представлено загальний опис морфологічної системи давньоперського іменника. Стаття умовно складається з двох частин, в першій розглянуто типи словотвору в давньоперській мові, в другій проаналізовано парадигми іменникової словозміни. На матеріалі давньоперських клинописних текстів встановлено три класи неподільних основ: основи з нечіткою етимологією; кореневі морфеми з тематичним голосним; основи, які є елементами композитів. Для наочності до кожного класу основ наведено велику кількість прикладів. Класи основ розміщенні в статті за ступенем їх продуктивності. Також розглянуто та проаналізовано основні групи давньоперських граматичних афіксів та флексій, завдяки яким в процесі деривації породжуються прикметники, ступені порівняння прикметників, субстантивація дієслів тощо.
При аналізі іменної словозміни в давньоперській мові автор, спираючись на
авторитетні джерела, наводить список таких відмінків: номінатив, аккузатив,
генетив, аблатив, інструменталіс, вокатив. У статті для кожного класу основ
наводяться парадигми відмінювання з коментарем стосовно графічних та
граматичних особливостей давньоперської словозміни. З огляду на представлені
парадигми автор встановлює типологічний клас давньоперської мови та вказує
на яскраво виражену роль флексій при словозміні.
Значна увага у статті приділена роботі з мовним матеріалом взятим з глосаріїв та словників давньоперської мови. Автор вказує на важливість переосмислення та доповнення реконструкції граматичної системи давньоперської мови спираючись на сучасні лінгвістичні тенденції та здобутки індоєвропеїстики останніх років. Окрім давньоперської лексики в статі також використовується мовний матеріал генетично споріднених їй мов, а саме санскриту та авестійської.