Abstract:
Стаття присвячена аналізу лірики німецьких поетів першої половини ХVII століття. В статті розглядаються лексико-синтаксичні стилістичні засоби, притаманні ліриці епохи бароко. Поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію і сон. Реалістичний опис часто поєднувався з їх алегоричним зображенням. Широко використовуються метафори, символи, антитези, повтори (анафора), оксюморони,
епітети, перелік (асиндетон, моносиндетон, полісиндетон), порівняння. Лірика поетів першої половини ХVII століття утілила світосприйняття людини епохи Тридцятилітньої війни: відчай, і розгубленість. В цьому і полягають їх песимістичні настрої. Все земне для них – помилка і тривожний сон.
