Abstract:
У статті здійснено аналіз деяких способів вербалізації етнокультурного компоненту у лексиці іспанської мови. Актуальні лінгвістичні розвідки розглядають мову і як головний засіб спілкування, і як інструмент пізнання матеріальних та духовних цінностей, притаманних різним етносам і культурам. Вивченням мовних явищ саме у такому ракурсі займаються декілька суміжних дисциплін, серед яких найбільш релевантними з огляду на досліджувану проблематику, видаються етнолінгвістика і лінгвокультурологія. Проведений аналіз проявів вербалізації культурно маркованих компонентів в іспанській мові доводить існування тісних експліцитно / імпліцитно виражених взаємозв’язків між мовними і позамовними елементами. Матеріалом
дослідження слугують як окремі лексеми з відповідним семантичним наповненням, так і фразеологічні одиниці, прислів’я та приказки, у яких відображені певні аспекти іспанського соціокультурного середовища. Отримані результати свідчать про те, що лексика з етнокультурним компонентом утворюється за рахунок семантичного зсуву метафоричного або метонімічного типу, коли, наприклад, певні класи онімів (антропонімів, етнонімів, топонімів) набувають значень загальних імен, у яких закодовані етнокультурні факти. Для відновлення і розкриття загубленого зв’язку між культурним і мовним знаками здійснювався послідовний діахронічний аналіз на семантичному і словотвірному рівнях. Вивчення явища вербалізації у мові об'єктів національної культури, аналіз особливостей представлення в мові менталітету конкретного етносу, закономірність відображення в семантиці мовних одиниць ціннісно-смислових категорій культури є перспективними напрямками сучасних лінгвістичних студій.
