Політика якості перекладів у Європейському парламенті

Abstract

У статті розглянуто питання особливостей реалізації доступу громадян ЄС до законодавчих і ключових політичних документів офіційною мовою їхньої держави. Описано феномен використання проміжних «релейних» мов у разі неможливості перекладу в усіх 276 різних мовних парах. Проаналізовано основні базові вимоги до перекладача, його тематичних, фахових і лінгвістичних компетентностей, а також практик перекладу, які дозволяють забезпечити високу якість перекладу парламентських документів. Встановлено логічний порядок послідовності виконання перекладів текстів з парламентської діяльності, пов’язаних між собою. Визначено роль машинного перекладу, перекладацької пам’яті, довідкових джерел, внутрішніх електронних баз даних у процесі перекладу. Наведено окремі приклади складних випадків перекладу (гендерно-вмотивовані, історичні), а також оформлення текстів (пунктуаційні, типографські).