Abstract:
У статті розглянуто передумови становлення комбінаторної семасіології, починаючи від античних витоків уявлень про закони зв’язків слів у висловленні до сучасних концепцій. Основну увагу зосереджено на аналізі перших положень теорії сполучуваності, сформульованих у царині синтаксису словосполучення М. В. Ломоносовим. Згодом вони були розвинуті крізь призму психологічних законів асоціацій М. В. Крушевським та власне сполучуваності слів, результатом якої стає утворення нових смислів (Л. В. Щерба). Зроблено припущення, що передумовами для становлення комбінаторної семасіології у XX столітті стали: теорія синтаксичної і лексико-граматичної сполучуваності, теорія валентності і теорія комбінаторної синтагматики. Ці теорії у сучасній когнітивно-орієнтованій лінгвістиці трансформувалися в окремі положення теорії концептуальної інтерграції.
