Abstract:
У статті досліджується комбінаторний потенціал демінутивів з боку семасіології (від форми до значення) та ономасіології (від значення до форми). Основну увагу зосереджено на когнітивній (комбінаторній) сутності морфем, а саме афіксів, що обумовлюється їх валентними можливостями, точніше обмеженням їх валентності. Словотвірний потенціал афіксів, у свою чергу, визначається його функціями, однією з яких є експресивна, що маркується оцінними суфіксами – демінутивними чи аугментативними. В подальшому розглядаються три типи значення демінутивних суфіксів та механізм приєднання додаткових значень (емоційних або оцінних) до основного (зменшеного). Доводиться, що добудова та ускладнення семантики демінутива відбувається за рахунок прирощення емоційно-оцінного або зменшувально-оцінного компонента. Акцент зроблено на похідних демінутивних дериватах, які є результатом поєднання певних структур знання з певними словотвірними моделями. В межах різних моделей певний тип значення закріплюється за певним суфіксом і є національно-культурнозумовленим. Визначення морфемного складу робить можливим дослідити внутрішній комбінаторний потенціал демінутивів в ономасіологічному плані .Розглянуті перші наукові спостереження щодо похідного слова, що формують ономасіологічний базис позначуваного (в нашому випадку демінутивний суфікс) і певну ознаку, яка формується основою мотивуючого слова, а також подальший розвиток ономасіологічної концепції, що виражається в виявленні особливого ономасіологічного предикату. В статті надається класифікація словотвірних значень дериватів І. С. Улуханова, а також визначається словотвірне значення демінутива, що модифікується семантично або синтаксично за допомогою афіксів, але не змінює частину мови та номінативний клас. Зазначається, що засоби вираження позитивної або негативної оцінки сприяють творенню іншого, паралельного з нейтрально-номінативним плану змісту похідних і це обумовлено мисленнєво-мовленнєвою (когнітивною) діяльністю людини.
