Abstract:
У статті розглядаються граматичні й лексико-семантичні засоби вираження аспектуальності у фінській мові. Уточнено співвідношення понять “аспектуальність” і “аспект”, що не є тотожними у фінській функціональній граматиці. Установлено, що категорія аспектуальності у фінській мові є складною і багатокомпонентною структурою як у плані значень, які вона актуалізує, так і в плані засобів вираження цих значень. Основним граматичним засобом вираження категорії аспектуальності є
відмінок об’єкта, що диференціює таке її основне значення, як граничність / неграничність. Виявлено два типи аспектуальних ситуацій, актуалізованих на рівні речення: події і стани. Представлено 5 аспектуальних класів дієслів за семантикою: стативи (семантично передають стани), елятиви (семантично позначають недіяльні дії), термінативи (семантично виражають динамічні події), евентиви (семантично виражають точні події), активітиви (семантично об’єктивують діяльні дії).
