Abstract:
Це дослідження заглиблюється в роль маніпуляції в політичному дискурсі, зосереджуючись на стратегіях і тактиках, що застосовуються для впливу на думки та дії співрозмовника. Дослідження показує, що маніпуляція передбачає примусовий вплив на об'єкт і суперечить принципу співпраці та основам доброї комунікації. Роздвоєна структура позитивної самопрезентації та негативної презентації іншого є характерною для політичного дискурсу. Емоційні звернення та оцінювальні доводи
переважають у маніпулятивних методах, а описувальні є складними для
підтвердження їхньої легітимності. Політичне мовлення характеризується як
боротьба за владу, контроль і домінування, тому маніпуляція в політичному
дискурсі охоплює не лише когнітивну та дискурсивну складові, а й соціальну.
