Abstract:
У статті розглядається, як керманичі Української Народної Республіки доби Центральної Ради шукали оптимальну модель побудови системи виконавчої влади на регіональному рівні й аналізуються відповідні документи. Розглянуто концептуальний підхід українських політиків до проблеми, який полягав у залученні до діяльності в урядових структурах представни ків революційно-демократичних організацій. Зазначено, що дестабілізація ситуації в Україні наприкінці 1917 р. змусила український уряд відмовитися від цього положення.