Акцентні типи давньоперських іменних словоформ

Abstract

Статтю присвячено проблемі акцентуації іменних словоформ у давньоперській мові. На матеріалі глосаріїв давньоперської мови сформовано реєстр, що містить 202 іменні словоформи. За допомогою методичних прийомів, популярних в іранському порівняльно-історичному мовознавстві, вдалося розподілити наявну в реєстрі лексику на сім акцентних типів, до складу яких входять словоформи з якісно однаковим наголошеним складом. Також певні словоформи з виявами неприродньої акцентуації через нечітку етимологію, спорадичну представленість у текстах або можливі орфографічні помилки в першоджерелі були віднесені до окремого акцентного типу. Відповідно до позиції наголошеного складу в словоформі кожен акцентний тип поділено на акцентні моделі, загальна кількість яких становить 20 одиниць. Разом із класифікацією лексики у статі наведено інформацію щодо кількісної наповненості кожного акцентного типу, що представлена у відносних та абсолютних показниках. У межах кожного акцентного типу подано коментар, який пояснює умови функціювання та діахронічний розвиток цього акцентного типу, а також вплив акцентуації на морфологію та морфонологію зареєстрованої лексики. Окрім давньоперської лексики, у статті також трапляються словоформи з генетично споріднених мов, зокрема із середньоперської та авестійської. Використання лексики споріднених мов сприяє точнішому діахронічному аналізу акцентуації та краще демонструє загальноіндоєвропейські мовні універсалії на значному лексичному ілюстративному матеріалі давньоперської мови.