Abstract:
Стаття присвячена аналізу політичного дискурсу, який охоплює сучасне суспільство. Політичний
дискурс створюється політиками. У межах когнітивно-комунікативної парадигми політичний дискурс
є комплексним комунікативним явищем, що безпосередньо або опосередковано має на меті поширення,
використання політичної влади, а також отримання більшості голосів виборців під час виборчих кампаній.
У статті розглянуто комунікативні стратегії в політичному дискурсі новообраного президента США
Джо Байдена під час президентських перегонів, а також у його інавгураційній промові. Особлива увага
приділяється поняттю аргументація, а також аргументативним стратегіям і тактикам у політичному
дискурсі. Аргументація як лінгвістичний і когнітивний процес спрямована на комунікативний вплив на
адресата з метою переконати його підтримати певні судження. Іллокутивною особливістю аргументативних
комунікативних стратегій є переконливість. З’ясовано, що персуазивний вплив на аудиторію реалізується
за допомогою тактик протиставлення, генералізації, посилання на авторитетну особу, а також міфотворення.
Тактика протиставлення ґрунтується на семантичній поляризації. За допомогою тактики генералізації
реалізується заклик до колективного адресата, а також відбувається солідаризація суспільства. Посилання
на авторитетну особу репрезентовано, з одного боку, апеляцією до релігійного контексту, з іншого, –
до відомих історичних постатей. Історичний контекст також є основою для міфотворення. Головною
прагматичною метою політичного дискурсу президента США є заклик до єдності і поваги до демократичних
цінностей.
