Традиційна класифікація форм тексту в контексті процесів кодифікації мов веньянь та байхуа

Abstract

Статтю присвячено аналізу традиційних форм тексту китайської літератури в контексті класичної стародавньої класифікації літератури за чотирма категоріями “Цзин Ши Цзи Ці” (“ 经史子集”). Кожна з цих категорій складається зі специфічних форм тексту, які мають спільну ідеологічну тематику. Методологічно засадничо важливим у дослідженні є твердження про те, що кодифікація текстових форм насамперед фіксувала та зберігала тексти конфуціанської ідеології, а форми цих текстів із часом ставали літературною нормою. Висвітлення особливостей традиційної класифікації літератури, наочна демонстрація літературної ієрархії мають ключове значення для комплексного аналізу кодифікаційних процесів у мовах веньянь та байхуа. Авторка статті підкреслює взаємозв’язок прийнятої системи текстової класифікації із системами кодифікації, які відповідали не лише за майбутню форму реалізації мовної норми, а й за її подальший розвиток та перехід на іншу ступінь функціонування. Докладний розгляд підгруп кожної категорії літератури передбачає демонстрацію зв’язку головних концепцій текстової кодифікації з ієрархічними рівнями класифікації. Запропонований у статті історично-порівняльний та описовий формат дослідження висвітлюють той аспект, що традиція текстової кодифікації, з одного боку, залежала від впливу панівної філософсько-етичної доктрини, а з іншого боку, від потреб суспільства. Таке поєднання цих двох напрямів призвело до широкої варіативності текстових форм, цілеспрямованого розподілу літератури на високу та низьку, ієрархічної структури класифікації, де найважливішими літературними формами виступають тексти першої категорії – “канони”. Доведено, що початок стилістичної кодифікації починається саме з текстових форм конфуціанської літератури, а більшість текстів високої літератури мають своїм підґрунтям конфуціанську ідеологію. Отримані за допомогою історично-порівняльного та описового підходу результати дають підстави стверджувати, що конфуціанське вчення є провідним у запровадженні кодифікаційних процесів мови веньянь, а кодифікаційні процеси мови байхуа починаються з віршованих форм тексту.