Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні

Abstract

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначені конституційно - правового статусу людини і громадянина в контексті доктринальних, прикладних аспектів та конституційно-правових гарантій прав та свобод громадян. Актуальність теми дослідження. Модернізація української державності в останнє десятиліття XX та на початку XXІ століття стала домінантою демократичних перетворень. Конституцією та законодавством України визначені основні права і свободи людини і громадянина [1]. Одним із основних документів, що визначає вектор держави щодо регулювання прав і свобод людини є «Національна стратегія у сфері прав людини», затверджена Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015. Права і свободи людини, їх забезпечення, поряд з подоланням економічної кризи, реформуванням державного управління тощо, віднесено до першочергових завдань у сфері національної безпеки й розглядаються як головний обов’язок, що має визначати зміст і спрямованість діяльності Української держави в усіх її зусиллях [2]. Посилення уваги до проблем конституційно-правового регулювання прав і свобод обумовлено також нагальною потребою часу – проведенням конституційної реформи, що породжує питання щодо обрання відповідної концепції прав людини. Питання захисту прав та свобод людини і громадянина є однією з найбільш актуальних і злободенних проблем у сучасній Україні, про що, наприклад, свідчить той факт, що за кількістю звернень громадян до Європейського суду протягом багатьох років Україна займала перше місце серед держав - членів Ради Європи за кількістю справ, які перебували на розгляді в Європейському суді. Станом на 30.11.2018 Україна займала третє місце. На розгляді в Європейському суді перебувало загалом 56 350 справ проти держав - сторін Конвенції, з них 7 250 справ проти України, що складає 12,9 % від загальної кількості справ (станом на кінець 2017 року - 12,6 %). Понад 4 000 справ проти України стосуються порушення прав заявників в Автономній Республіці Крим та на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей[3]. (Станом на 31.12.2018)