Abstract:
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначені
конституційно - правового статусу людини і громадянина в контексті
доктринальних, прикладних аспектів та конституційно-правових гарантій прав
та свобод громадян.
Актуальність теми дослідження. Модернізація української державності в
останнє десятиліття XX та на початку XXІ століття стала домінантою
демократичних перетворень. Конституцією та законодавством України
визначені основні права і свободи людини і громадянина [1]. Одним із
основних документів, що визначає вектор держави щодо регулювання прав і
свобод людини є «Національна стратегія у сфері прав людини», затверджена
Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015. Права і свободи
людини, їх забезпечення, поряд з подоланням економічної кризи,
реформуванням державного управління тощо, віднесено до першочергових
завдань у сфері національної безпеки й розглядаються як головний обов’язок,
що має визначати зміст і спрямованість діяльності Української держави в усіх її
зусиллях [2]. Посилення уваги до проблем конституційно-правового
регулювання прав і свобод обумовлено також нагальною потребою часу –
проведенням конституційної реформи, що породжує питання щодо обрання
відповідної концепції прав людини.
Питання захисту прав та свобод людини і громадянина є однією з
найбільш актуальних і злободенних проблем у сучасній Україні, про що,
наприклад, свідчить той факт, що за кількістю звернень громадян до
Європейського суду протягом багатьох років Україна займала перше місце
серед держав - членів Ради Європи за кількістю справ, які перебували на
розгляді в Європейському суді. Станом на 30.11.2018 Україна займала третє
місце. На розгляді в Європейському суді перебувало загалом 56 350 справ
проти держав - сторін Конвенції, з них 7 250 справ проти України, що складає
12,9 % від загальної кількості справ (станом на кінець 2017 року - 12,6 %).
Понад 4 000 справ проти України стосуються порушення прав заявників в
Автономній Республіці Крим та на тимчасово окупованій території Луганської
та Донецької областей[3]. (Станом на 31.12.2018)