Abstract:
Китайська мова ‒ найважливіший представник сино-тибетської (китайсько-тибетської) мовної сім'ї. Китайською говорять щонайменше 90% більш ніж мільярдного населення Китаю, він поширений також в Індонезії, Камбоджі, Лаосі, В'єтнамі, М'янмі, Малайзії, Таїланді, Сінгапурі та інших країнах ‒ за даними 1989 року, число китаємовних за межами Великого Китаю, що включає Тайвань, Макао (Аоминь) і Гонконг (нині Сянган у складі КНР), становило приблизно 50 млн.
Більш того, китайською писемністю століттями користувалися в таких сусідніх з Китаєм країнах, як Японія і Корея, мови яких не споріднені з китайською мовою. Для китайської, як і для більшості інших сино-тибетських мов, характерна наявність тонів які різняться за змістом, моносилабізм майже всіх простих слів і майже повна відсутність словозмінних афіксів.
Проте однією із особливостей китайської мови є наявність в ній значної кількості діалектів, які вживаються серед населення та зумовлюють актуальність даного дослідження.
