Abstract:
У статті представлено критичний аналіз підходів до визначення реченнєвих суб’єктів як
неканонічних синтаксичних одиниць, утворених фінітною або нефінітною клаузою. Головним
питанням є визначення позиції реченнєвого суб’єкта в дериваційній структурі-дереві: чи займає
він відповідну синтаксичну позицію в результаті переміщення, чи від початку генерується в
ній. Доведено, що реченнєві суб’єкти не є власне синтаксичними суб’єктами в реченні, а радше
топіками. Водночас канонічну позицію суб’єкта займає якийсь інший складник. Таким чином,
реченнєві суб’єкти мають властивості як топіків, так і канонічних суб’єктів. Вони не здатні займати
канонічну позицію суб’єкта в підпорядкованих клаузах, питальних реченнях з інверсією та після
інших топікалізованих одиниць, але зумовлюють узгодження із фінітним дієсловом. З огляду
на це важливо розрізняти прагматичну функцію та синтаксичну позицію реченнєвого суб’єкта.
Хоча суб’єкти досліджувалися в різних лінгвістичних школах, наразі немає спільної думки щодо
статусу реченнєвого суб’єкта. Розбіжності в наявних поглядах виявляються на аналогійних
прикладах, що проаналізовано як граматично допустимі або недопустимі в різних наукових
парадигмах. Дистрибутивні й трансформаційні тести, дослідження інформаційної структури
висловлювання, спрямовані на підтвердження прийнятності / неприйнятності реченнєвих суб’єктів,
демонструють невизначені результати та суперечливі висновки. Установлено, що граматично
неправильні речення здебільшого нейтралізуються альтернативними структурами, які виконують
функцію синтаксичних блокаторів. Для нівелювання труднощів в аналізі реченнєвих суб’єктів запропоновано розробити багатофакторний підхід, який враховує структурні, дистрибутивні,
кількісні, семантичні, прагматичні та психолінгвістичні характеристики суб’єктів у різних
конфігураціях для визначення ступеня суб’єктності синтаксичних структур та їхнього системного
розміщення від ядра до периферії. У висновках наголошено на необхідності комплексного підходу
до вивчення реченнєвих суб’єктів, визнання їхньої багатогранної сутності з метою системного
аналізу суб’єктності в межах лінгвістичних концепцій.
