The inconsistency of sentential subjects analysis in English

Abstract

У статті представлено критичний аналіз підходів до визначення реченнєвих суб’єктів як неканонічних синтаксичних одиниць, утворених фінітною або нефінітною клаузою. Головним питанням є визначення позиції реченнєвого суб’єкта в дериваційній структурі-дереві: чи займає він відповідну синтаксичну позицію в результаті переміщення, чи від початку генерується в ній. Доведено, що реченнєві суб’єкти не є власне синтаксичними суб’єктами в реченні, а радше топіками. Водночас канонічну позицію суб’єкта займає якийсь інший складник. Таким чином, реченнєві суб’єкти мають властивості як топіків, так і канонічних суб’єктів. Вони не здатні займати канонічну позицію суб’єкта в підпорядкованих клаузах, питальних реченнях з інверсією та після інших топікалізованих одиниць, але зумовлюють узгодження із фінітним дієсловом. З огляду на це важливо розрізняти прагматичну функцію та синтаксичну позицію реченнєвого суб’єкта. Хоча суб’єкти досліджувалися в різних лінгвістичних школах, наразі немає спільної думки щодо статусу реченнєвого суб’єкта. Розбіжності в наявних поглядах виявляються на аналогійних прикладах, що проаналізовано як граматично допустимі або недопустимі в різних наукових парадигмах. Дистрибутивні й трансформаційні тести, дослідження інформаційної структури висловлювання, спрямовані на підтвердження прийнятності / неприйнятності реченнєвих суб’єктів, демонструють невизначені результати та суперечливі висновки. Установлено, що граматично неправильні речення здебільшого нейтралізуються альтернативними структурами, які виконують функцію синтаксичних блокаторів. Для нівелювання труднощів в аналізі реченнєвих суб’єктів запропоновано розробити багатофакторний підхід, який враховує структурні, дистрибутивні, кількісні, семантичні, прагматичні та психолінгвістичні характеристики суб’єктів у різних конфігураціях для визначення ступеня суб’єктності синтаксичних структур та їхнього системного розміщення від ядра до периферії. У висновках наголошено на необхідності комплексного підходу до вивчення реченнєвих суб’єктів, визнання їхньої багатогранної сутності з метою системного аналізу суб’єктності в межах лінгвістичних концепцій.